приоставати

ПРИОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИОСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., заст.

Переставати робити що-небудь.

Янко ходив, а далі і приостав ходити (Сл. Б. Грінченка);

// Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь.

Гриць відповідав тихим голосом. В середині бесіди часто приоставав (Л. Мартович);

Зробив [Панько] кілька кроків і приостав (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. приоставати — приостава́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. приоставати — -аю, -аєш, недок., приостати, -ану, -анеш, док., діал. Переставати робити що-небудь. || Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приоставати — ПРИПИНЯ́ТИ що, з інфін. (якусь роботу, діяльність тощо), ПЕРЕСТАВА́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИДАТИ, ПОЛИША́ТИ, ОБЛИША́ТИ, ЗАЛИША́ТИ, ЛИША́ТИ рідко, ЗГОРТА́ТИ (ЗГО́РТУВАТИ), ЗАКИДА́ТИ розм., ПРИОСТАВА́ТИ діал.; ОБРИВА́ТИ (раптово). — Док.  Словник синонімів української мови
4. приоставати — ПРИОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИОСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., діал. Переставати робити що-небудь. Янко ходив, а далі і приостав ходити (Сл. Гр.); // Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь. Гриць відповідав тихим голосом.  Словник української мови в 11 томах
5. приоставати — Приоставати, -таю́, -єш сов. в. приостати, -стану, -неш, гл. Переставать, перестать. Янко ходив, а далі і приостав ходити. Федьк.  Словник української мови Грінченка