припадковий

ПРИПАДКО́ВИЙ, а, е, заст.

Випадковий.

Що вона має тепер шукати в парку? Тепер осінь, парк майже порожній, а тих кілька припадкових гостей, що являються в нім ще десь-не-десь, то ще не товариство (О. Кобилянська);

Тарас думав спочатку, що ся стріча з товаришами то тільки така припадкова, але невдовзі річ вияснилася, що то було все умовлене, щоби ще раз попрощатися з Тарасом (С. Ковалів).

ПРИПА́ДКОВИЙ, а, е.

Прикм. до припа́док¹.

На припадковий біль голови у Вронського зараз ладила [мадярка] лимонаду (О. Маковей).

Значення в інших словниках

1. припадковий — припа́дковий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. припадковий — I припадк`овий-а, -е, діал. Випадковий. II прип`адковий-а, -е. Прикм. до припадок I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припадковий — припадковий випадковий (ст)||оказійний  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. припадковий — ВИПАДКО́ВИЙ (який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин), НЕСПОДІ́ВАНИЙ, НЕЖДА́НИЙ, НЕГА́ДАНИЙ, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНИЙ, НЕНАВМИ́СНИЙ, НЕВМИ́СНИЙ (НЕУМИ́СНИЙ), ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙ розм., ПРИПАДКО́ВИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. припадковий — ПРИПА́ДКОВИЙ, а, е. Прикм. до припа́док¹. На припадковий біль голови у Вронського зараз ладила [мадярка] лимонаду (Мак., Вибр., 1954, 121). ПРИПАДКО́ВИЙ, а, е, діал. Випадковий. Що вона має тепер шукати в парку?...  Словник української мови в 11 томах