припай
ПРИПА́Й, ю, ч.
Крига, що міцно примерзла до берегів.
Над крижаним припаєм біля берега виступали скелі (М. Трублаїні);
Зима дзвенить над Києвом молодими сухими морозами. Дніпром іде шуга, а біля берегів уже наросли міцні припаї (В. Собко);
У крижаному припаї моря Росса полярники подеколи відбирають у морських тюленів-леопардів екземпляри цих риб вагою більш як 60 кілограмів кожна (з газ.);
Процес термічної обробки здійснюється так: після припайки твердосплавної пластинки виріб нагрівають в тому ж індукторі до температури гартування і потім занурюють у масляну ванну (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)