припахати

ПРИПАХА́ТИ, ає, недок., розм.

Мати легкий або неприємний запах.

– Чого же се воно [борошно] чорне? Пополам із землею? – питали жінки. – Де там земля? То воно трохи з горілим, бач же й димом припахає... (Панас Мирний);

// безос., перен. Свідчити про наявність чого-небудь негативного.

– Чого ж се [карасики] на сковороді, – Допитується Лев, – а не в воді? Лис засмутивсь і ледве дише... – Дозволив я, щоб їм [карасям] було видніше Побачить відціля Ясновельможнішого короля! – Нащо ж вогнем печеш?.. Брехнею припахає? (Л. Глібов).

Значення в інших словниках

1. припахати — припаха́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. припахати — -ає, недок., розм. Мати легкий або неприємний запах. || безос., перен. Свідчити про наявність чого-небудь негативного.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припахати — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах).  Словник синонімів української мови
4. припахати — ПРИПАХА́ТИ, ає, недок., розм. Мати легкий або неприємний запах. — Чого же се воно [борошно] чорне? Пополам із землею? — питали жінки. — Де там земля? То воно трохи з горілим, бач же й димом припахає… (Мирний, IV, 1955, 256); *Образно.  Словник української мови в 11 томах