Великий тлумачний словник сучасної мови

припахати

припаха́ти

-ає, недок., розм.

Мати легкий або неприємний запах.

|| безос., перен. Свідчити про наявність чого-небудь негативного.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. припахати — припаха́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. припахати — ПРИПАХА́ТИ, ає, недок., розм. Мати легкий або неприємний запах. – Чого же се воно [борошно] чорне? Пополам із землею? – питали жінки. – Де там земля? То воно трохи з горілим, бач же й димом припахає... (Панас Мирний); // безос., перен.  Словник української мови у 20 томах
  3. припахати — I. ВІДГО́НИТИ чим (мати запах чого-небудь), ВІДДАВА́ТИ, ПАХТІ́ТИ розм., ТХНУ́ТИ розм.; ПРИПАХА́ТИ розм. (про легкий або неприємний запах); ПЕ́РТИ фам. (про сильний неприємний запах).  Словник синонімів української мови
  4. припахати — ПРИПАХА́ТИ, ає, недок., розм. Мати легкий або неприємний запах. — Чого же се воно [борошно] чорне? Пополам із землею? — питали жінки. — Де там земля? То воно трохи з горілим, бач же й димом припахає… (Мирний, IV, 1955, 256); *Образно.  Словник української мови в 11 томах