приплюснутий
ПРИПЛЮ́СНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до приплю́снути.
Улянка встигла розглядіти кострубаті віхті брів, приплюснуті до шибки (О. Донченко);
– Даниле, це ти? – Я, брате, – чує схвильований шепіт, бачить приплюснуте шибкою обличчя, яке зовсім не нагадує того Данила, яким так гордились вони (М. Стельмах);
В траві, приплюснутій до землі, лежав знайомий снайперський плащ (В. Кучер).
2. у знач. прикм. Який має форму чогось стиснутого з боків або придушеного зверху.
Його приплюснута поголена голова, присмалена сонцем, витикалася між вантажами, як мідний казанок (Яків Баш);
За приплюснутим ґратчастим вікном нашої камери-льоху чути, як іде дощ (П. Колесник);
– Ну, як він? – з опаскою питається Марійка. – Красень! Батькова дитина! А носик, як точений! – відповідає Мірошниченко, і Марійка полегшено зітхає, бо все їй здавалось, чи не занадто приплюснуті ніздрі в синка (М. Стельмах);
// Низький, приземкуватий (про будинок).;
// Який не здіймається високо над поверхнею, не відзначається високими будівлями (про місто, село й т. ін.).
Внизу, причаївшись над ставком, лежав приплюснутий до землі Шаргород (П. Панч);
Навколо неясно окреслювались приплюснуті клапті села, обведені сивою імлою дерева (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)