припозичити

ПРИПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.

Позичити трохи чого-небудь.

– Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п'ять чоловік в спілці? – спитав батюшка, – та ще, здається, ви й грошей трохи припозичили в Аврума (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. припозичити — припози́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. припозичити — -чу, -чиш, док., перех., розм. Позичити трохи чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припозичити — ПОЗИЧА́ТИ (брати щось у борг, у тимчасове користування в кого-небудь), ПОЗИЧА́ТИСЯ розм., БОРГУВА́ТИ, БРАТИ, ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ розм., ЗАЗИЧА́ТИ діал. — Док.: пози́чити, поборгува́ти розм. узяти (взя́ти), припози́чити розм. перехопи́ти, зази́чити.  Словник синонімів української мови
4. припозичити — ПРИПОЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Позичити трохи чого-небудь. — Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п’ять чоловік в спілці? — спитав батюшка, — та ще, здається, ви й грошей трохи припозичили в Аврума (Н.-Лев., IV, 1956, 95).  Словник української мови в 11 томах