припочити —
припочи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
припочити —
див. припочивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
припочити —
ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови
припочити —
ПРИПОЧИ́ТИ див. припочива́ти.
Словник української мови в 11 томах
припочити —
Припочива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. припочи́ти, -чину, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. І. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. І. 221.
Словник української мови Грінченка