припік

ПРИ́ПІК, у, ч.

Те саме, що при́пічок.

Переставивши каганця з столу на припік, Маринка заходилась розбавляти у ночвах окріп (А. Іщук);

Затулка од печі валялась на долівці, а на припіку сірів вигорнутий попіл (Є. Гуцало);

Челюсті й припік – коло дверей, а за комином, на якому три примурочки, піч. На її черені, холодній у Спасівку і теплій на Різдво, Яринине літування й зимування. (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. припік — при́пік іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. припік — -у, ч. Те саме, що припічок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. припік — ПРИ́ПІЧОК (горизонтальна площина перед челюстями печі під комином), ПРИ́ПІК, ЛЕЖА́НКА (низька прибудова до печі, призначена для лежання). Федоська запалила і поставила на припічку, під комином, тріскучу скалку (М.  Словник синонімів української мови
4. припік — ПРИ́ПІК, у, ч. Те саме, що при́пічок. Переставивши каганця з столу на припік, Маринка заходилась розбавляти у ночвах окріп (Іщук, Вербівчани, 1961, 215); Затулка од печі валялась на долівці, а на припіку сірів вигорнутий попіл (Гуц., З горіха.., 1967, 8).  Словник української мови в 11 томах