приревнувати

ПРИРЕВНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, до кого і без дод.

Відчути ревнощі; виявити почуття ревнощів.

Уразила [Марина] її, коли приревнувала свого чоловіка до неї (Панас Мирний);

[Шклянка:] Іди вже, бо он Рахваїл вертається сюди. [Параскева Митровна:] Ану приревнуй ще до Рахвала!.. (М. Кропивницький);

До такої хіба не приревнуєш? Ходить, як пава, як царівна! (М. Руденко);

– Соромно, хлопче, думати про людину те, що ти думаєш про мене. Приревнував? Отелло нещасний! (Ю. Збанацький);

З Погорецьким – повний розрив. Приревнував, бачите, до своєї дівчини (П. Колесник).

Словник української мови (СУМ-20)