присилати

ПРИСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЛА́ТИ, пришлю́, пришле́ш; мн. пришлю́ть; док., що.

1. Відправляти що-небудь поштою або посильним.

Чи не могли б Ви присилати мені листами коректу? (М. Коцюбинський);

Вони казали, що будуть присилати мені сюди гроші і матеріали для друкування в Галичині (Леся Українка);

// Передавати щось ким-небудь, через кого-небудь.

– Зайдіть лишень, – кажу, – то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала (Марко Вовчок);

Вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Н. Кобринська).

2. Направляти кого-, що-небудь кудись, з певною метою.

– Лікаря ми будемо присилати час від часу. Оксен обіцяв, а ти його знаєш (Григорій Тютюнник);

– Нас громада прислала... ми громаді служимо... (Панас Мирний);

Він писав, що пришле у Млинки свою доньку Олесю в гості до діда та баби і просив зустріти її на пристані (О. Донченко);

// за ким. Виклика́ти когось куди-небудь через когось.

Мокрицький звик, що його маестро може прислати за ним і о другій годині ночі (О. Іваненко);

// Направляючи когось куди-небудь, призначати на якусь посаду.

Відділ народної освіти прислав у село завзятого учителя, який недарма отримував щомісяця тридцять фунтів жита (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. присилати — присила́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присилати — див. СЛАТИ; (кого) відряджати; (за ким) викликати кого; (старостів) засилати.  Словник синонімів Караванського
3. присилати — [приесиелатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
4. присилати — -аю, -аєш, недок., прислати, пришлю, пришлеш; мн. пришлють; док., перех. 1》 Відправляти що-небудь поштою або посильним. || Передавати щось ким-небудь, через кого-небудь. 2》 Направляти кого-, що-небудь кудись, із певною метою. || за ким.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. присилати — сла́ти (засила́ти, присила́ти, посила́ти) / засла́ти (присла́ти) старості́в (люде́й) (за рушника́ми) до кого і без додатка, етногр. Просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків; сватати.  Фразеологічний словник української мови
6. присилати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
7. присилати — ПРИСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЛА́ТИ, пришлю́, пришле́ш; мн. пришлю́ть; док., перех. 1. Відправляти що-небудь поштою або посильним. Чи не могли б Ви присилати мені листами коректу? (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. присилати — Присила́ти, -ла́ю, -єш сов. в. прислати, -шлю, -шлеш, гл. Присылать, прислать. Кланяється, каже, пан Запічанський, прислав подарунок. Рудч. Ск. II. 12.  Словник української мови Грінченка