присмерки
ПРИ́СМЕРКИ, ів, мн. (одн. при́смерк, у, ч.).
1. Напівтемрява після заходу сонця або перед світанком; сутінки.
Сивий присмерк стирав контури й кольори... (Н. Королева);
Сонце зайшло, швидко сутеніє. У вечірніх присмерках, у снігових завіях тонуть поля, розпливається ліс (О. Гончар);
Він зупинився, щоб іще трішечки помилуватися Беєвою горою, яка туманіла у світанковім присмерку (Григорій Тютюнник);
// Напівімла в похмурий, несонячний день, під час сонячного затемнення тощо.
Вгорі, за суцільними тучами зірваних, піднятих у повітря, летючих ґрунтів, стояло сонце посеред неба, маленьке, похмуре.., як при затемненні. Від неприродних денних присмерків ставало моторошно всьому живому (О. Гончар).
2. Напівморок у погано освітленому приміщенні.
В хаті стояв присмерк, і тільки жовті смужечки світла пробивались крізь шпари зачинених віконниць (М. Коцюбинський);
Проста хата, з трьома стовпами, що підпирали сволок, була така закурена, що в ній завжди стояв присмерк (П. Кочура);
// Слабке, тьмяне освітлення.
У вікна крізь різнокольорові шибки ллється м'яке райдужне світло, сповнюючи зали, фойє і коридори барвистим присмерком (О. Гончар);
Скупою рукою розкидано по вулицях електролампи, і тому синій присмерк обкутує невеличкі одноповерхові будиночки (І. Кириленко).
3. у знач. присл. при́смерком, рідко при́смерками. Після заходу сонця; у сутінках.
Присмерком дочапали до хутора. В хуторянських хатах де-не-де світилось (Марко Вовчок);
З лікарні вона присмерками поверталася з Безбородьком на кооперативній підводі (М. Стельмах).
4. перен. Стан занепаду, безнадії, зневіри у власних силах.
Присмерки бездержавності.
(1) При́смерки спуска́ються (спуска́лися, насува́ються, насува́лися, наплива́ють, наплива́ли і т. ін.);
(2) При́смерк спуска́ється (спуска́вся, насува́ється, насува́вся, наплива́є, наплива́в і т. ін.) – смеркає, сутеніє.
Тьмарилось синє небо. Над землею насувались тихо, задумою присмерки (С. Васильченко);
Заграва на сході почала синіти, на землю спускався вечірній присмерк, в будиночках .. спалахували перші вогники (І. Сенченко);
Сонце вже сіло, почав напливати присмерк (Олесь Досвітній);
(3) У при́смерках (при́смерку) – увечері, після заходу сонця.
У присмерку беркут прилетів на своє звичне сідало і довго вовтузився, чистив дзьобом велетенське пір'я, струшувався і намагався зручніше усістися на ночівлю (З. Тулуб);
Стрілися [Катерина і Валерій] знов під сокориною у присмерку після роботи (О. Довженко);
Кущі верболозу у присмерку дістають м'які контури (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)