присмоктувати

ПРИСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, док., що.

1. Смоктати потроху або час від часу.

Пучку другої руки він смачно присмоктував (Панас Мирний);

Вона й не помітила, як підійшов високий і трохи згорблений Субота. Лівою рукою він тримав люльку, пихкав нею, присмоктуючи (П. Автомонов).

2. Затягувати в себе (про що-небудь липке, тягуче); засмоктувати.

Значення в інших словниках

1. присмоктувати — присмо́ктувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. присмоктувати — -ую, -уєш, недок., присмоктати, -смокчу, -смокчеш, док., перех. 1》 Смоктати потроху або час від часу. 2》 Затягувати в себе (про що-небудь липке, тягуче); засмоктувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присмоктувати — ЗАСМО́КТУВАТИ (перев. про воду, болото, трясовину і т. ін. — вбирати в себе, вниз, всередину чогось), ЗАСИСА́ТИ, УСМО́КТУВАТИ (ВСМО́КТУВАТИ), ПРИСМО́КТУВАТИ, ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ. — Док.  Словник синонімів української мови
4. присмоктувати — ПРИСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСМОКТА́ТИ, смокчу́, смо́кчеш, док., перех. 1. Смоктати потроху або час від часу. Пучку другої руки він смачно присмоктував (Мирний, І, 1954, 331); Вона й не помітила, як підійшов високий і трохи згорблений Субота.  Словник української мови в 11 томах
5. присмоктувати — Присмоктувати, -тую, -єш сов. в. присмокта́ти, -кчу́, -чеш, гл. Присасывать, присосать. Читає він сю книгу, а Іван — не кажи що присмоктало його — й одірватись ніяк не може. Грин. І. 289. Напивсь того чаю, присмоктуючи люльку. Кв.  Словник української мови Грінченка