присмоктуватися
ПРИСМО́КТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСМОКТА́ТИСЯ, смокчу́ся, смо́кчешся, док.
1. Прилипати, щільно приставати до кого-, чого-небудь за допомогою присосків.
Боротьба тривала. Кашалот поспішав, а восьминіг нападав і захищався, намагаючись присмоктатися першим щупальцем (з наук.-попул. літ.);
* Образно. І здригається серце моє У стисканні невільничих пут, А нудьга, як той спрут, Просмокталась і кров з нього п'є... (М. Вороний);
// розм. Енергійно ссати.
Терезка змінила пелюшки і взялася годувати дитину .. Життя цього маленького чоловічка, який так присмоктується до її грудей, залежить від неї! (М. Томчаній);
// розм. Довго, пристрасно цілувати кого-небудь.
Вініус .. підняв за лікті господиню і присмоктався до її рожевих пухких вуст (Н. Рибак);
Він ішов Хрещатиком, а думка про Мен не давала спокою .. Невже, невже ж до її жагучих губ присмоктаєся бридкими губами Меркінс? (А. Хижняк).
2. перен., зневажл. Вигідно влаштовуватися, пристосовуватися де-небудь.
Який-небудь військовий хлюст, особливо з нижчих чинів, що надійно присмоктався до запасного полку і знайшов собі притулок від воєнних бур, зазираючи в курінь, зичним голосом кричав: – Троянівка, сніданок! (Григорій Тютюнник);
// Приєднуватися, прилучатися до когось, чогось з корисливою метою.
[Ярошенко:] Ділянка для таких людей [як Воронін] не має значення. Вони присмоктуються до нашої справи, як п'явки до живого організму... (О. Левада).
3. перев. док., перен., розм. Дуже захопитися, роблячи що-небудь.
Мабуть, якусь книжку цікаву доп'яв [Калістрат]. То вже як присмокчеться, то й за вуха не відтягнеш (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)