присок
ПРИ́СОК, рідко ПРИСК, ску, ч.
Гарячий попіл з жаром; жар.
Затлівся присок дрібними зірками, та вогник не спалахнув ні на мить (Леся Українка);
В полі він під дикою грушею назбирав хмизу, розклав багаття, нашпортав [накопав] з чийогось поля трохи картоплі поклав її у присок і прислухався до форкоту [фиркання] коней, які попасались у долинці (М. Стельмах);
* Образно. Ніч південна – мов хутро. Золотий присок зір Жевріє тихо в запалі небеснім (В. Поліщук);
* У порівн. Під гарячим небом, на гарячій, як присок, ріллі йому було важко, як у лазні; спина почала страшно боліти (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. * У порівн. Пісок на дорозі пашів, як приск, босою ногою гаряче було ступати (О. Десняк).
◇ [Аж] [як (мов, ні́би і т. ін.)] жа́ром ([гаря́чим] при́ском) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) див. обсипа́ти;
Вси́пати (ки́нути, вки́нути і т. ін.) при́ску за очку́р (за па́зуху) див. всипа́ти¹;
(1) Мов обси́паний при́ском (д) див. обсипа́ти;
Як (мов, на́че і т. ін.) хто ки́нув гаря́чого при́ску на кого див. ки́дати;
Як (мов, ні́би і т. ін.) хто ки́нув (понасипа́в) гаря́чого при́ску див. хто¹.
Словник української мови (СУМ-20)