присоглашати
ПРИСОГЛАША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСОГЛАСИ́ТИ, глашу́, гласи́ш, док., кого, до чого, з інфін. і без дод., заст.
Запрошувати до чого-небудь, пропонувати щось.
[Тарас:] Хмельницький вже тепер в Орді, присоглашає хана, щоб нам поміг ударить разом на ляхів, бо нестерпуче стало жити з ними... (І. Карпенко-Карий);
Більше всього хотілось би Марві оддати Якилинку за свого брата.., тільки за цього вже ніяк не можна було б присогласити Якилинку йти, бо він був дуже старий для неї (Грицько Григоренко);
– Сідай, Параско, на поріжку, – присогласила Настя, посунувшись і даючи місце коло себе (Панас Мирний);
– Ви ж самі присогласили мене до прямоти та до щирості (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)