приспічити
ПРИСПІ́ЧИТИ, ить, док., безос., кому, перев. з інфін., розм.
Дуже захотіти, закортіти.
[Стась:] Що ж це за свято таке у нас сьогодні? .. Ах, я пак забув, вибач мені, матуню: це тобі сьогодні приспічило підмогоричити пана Бога (С. Васильченко);
Уже перетрусив [Микола] усе, що тільки було в хаті, але загадкової газети знайти не міг. Мати теж нічого не могла сказати. – Може, батько в неї оселедця загорнув. Чого це тобі так приспічило? Позавтра повернеться й скаже (П. Панч);
– Могли б уже дати, спокій.., – бурчав він, неохоче одягаючись, – отак приспічить людям умирати, саме тоді, коли ти найкраще спиш (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)