приспічити
ПРИСПІ́ЧИТИ, ить, док., безос., кому, перев. з інфін., розм. Дуже захотіти, закортіти.
[Стась:] Що ж це за свято таке у нас сьогодні?.. Ах, я пак забув, вибач мені, матуню: це тобі сьогодні приспічило підмогоричити пана бога (Вас., III, 1960, 384);
Уже перетрусив [Микола] усе, що тільки було в хаті, але загадкової газети знайти не міг. Мати теж нічого не могла сказати. — Може, батько в неї оселедця загорнув. Чого це тобі так приспічило? Позавтра повернеться й скаже (Панч, В дорозі, 1959, 159);
— Могли б уже дати, спокій.., — бурчав він, неохоче одягаючись, — отак приспічить людям умирати, саме тоді, коли ти найкраще спиш (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 122).
Словник української мови (СУМ-11)