пристарітися
ПРИСТА́РІТИСЯ, іюся, ієшся, док., розм.
1. Те саме, що приста́ріти.
Зросли і Менандрові діти, і сам він пристарівсь: кучері чорні припали морозом, думки поорали колись прехороше обличчя (Дніпрова Чайка);
Чимало часу збігло .. Моторний Ферідун уже пристарівсь, І пилом сад весни його припав (А. Кримський);
За днями, дні летіли і минали; Пристарілось і те, що змолоду цвіло (Л. Глібов);
// Стати непридатним для вжитку після довгого користування.
Новеє ситце на клинці, а пристаріється, так і сміття носять (Номис).
2. перен. Перестати бути сучасним, актуальним.
Словник української мови (СУМ-20)