пристигати
ПРИСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСТИ́ГНУТИ, ПРИСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. присти́гнув, нула, ло і присти́г, ла, ло; док., розм.
1. Починати достигати; ставати майже стиглим.
Як стали пристигати дині, помічає він, що оце вдень лежала така гарна динька, а на ранок устане: сама шкаралущина! (з казки);
Ґоґодзи [брусниці] вже пристигають – один бік білий, а другий червоний (Г. Хоткевич);
“Калино-малино, чого в лузі стоїш, Чом не процвітаєш?..” “...Процвіту біленько – всі люди узнають, Пристигну червона – зверху обламають” (з народної пісні);
Чоловік у землі копається, .. аби те зерно зійшло, пристигло; а потому поки ще збереш, змолотиш! (Н. Кобринська);
* Образно. [Кукса:] А вже, звісно, коли це зіллє [зілля (дівчата)] пристигло, то швидше випихай (М. Кропивницький).
2. кого. Те саме, що настига́ти 1, 5.
Де ти, друже, де ти: Середи [серед] нетяг Ніч тебе пристигла..? (П. Грабовський);
Чекали довго, бо сьогодні Анастасії припало читати базилісі Святе Письмо, аж поки сон не стулив повіків “порфироносної”. Те спізнення й дало можливість Юстиніанові пристигнути дівчину сам на сам в порожніх під цю пору галереях палацу (Н. Королева).
3. тільки док. Настати, відбутися (про час, подію і т. ін.).
Свашечка зрозуміла, що пристиг час рішучого бою. Як люта фурія, вихопилася вона з хати і .. метнулася по всіх повітках невістки шукати (Ю. Яновський);
Спека страшна пристигла (Ганна Барвінок).
4. Те саме, що застига́ти¹ 3.
Посунув потяг і скоро знов пристиг, прикро над краєм глибокого провалля, відкіль полум'я вибивалося, ніби велетенськими шматками розірваної тканини, крізь дим, клубочений по млистій широчині (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)