пристерігати
ПРИСТЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСТЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., кого, розм.
1. Те саме, що підстеріга́ти.
– Більш красти не будеш! – кричить пані. – Я тебе давненько пристерігаю, – аж от коли піймалась... (Марко Вовчок).
2. також без дод. Наглядати за ким-, чим-небудь.
[Левко:] У нас люди хороші! Такі хороші, такі хороші, що де їх і шукать таких. Хоч би тиждень гуляли – буде безпечно. Самі люди ще й пристережуть, щоб хто лихий не нагодився... (С. Васильченко);
– І куди, думаю, такого молодого взяли?.. Наберемося, думаю, з ним халепи, треба самому пристерегти, шкода юнака (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)