пристрамити
ПРИСТРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. пристрамля́ть; док., кого, розм.
Те саме, що присоро́мити.
– Пане-директоре! – виступив один.., – що ваші студенти розпустувалися дуже – це правда, тільки того, щоб вони були розбійники – ми не кажемо. І ми прохаємо вас тільки пристрамити їх (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)