пристрамити
ПРИСТРАМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. пристрамля́ть; док., перех., розм. Те саме, що присоро́мити.
— Пане-директоре! — виступив один.., — що ваші студенти розпустувалися дуже — це правда, тільки того, щоб вони були розбійники — ми не кажемо. І ми прохаємо вас тільки пристрамити їх (Вас., І, 1959, 244).
Словник української мови (СУМ-11)