пристібати
ПРИСТІБА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПРИСТЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
1. Прикріплювати що-небудь, застібаючи на ґудзик, пряжку, гаплик і т. ін.
З клуні вибігли заспані хлопці, пристібаючи шаблі (З. Тулуб);
Вона дістала пару польових погонів і зупинилась. – Пристебни, будь ласка (О. Гончар);
Сто карбованців він поклав у бокову кишеню піджака і пристебнув їх шпилькою (Григорій Тютюнник);
* Образно. – Не сьогодні-завтра тебе на війну прихоплять, а ти замість того, щоб біля рідної матері жити, пристебнув до штанів гарнесеньку молодичку та по чужих дворах тиняєшся (Григорій Тютюнник).
2. перен., розм. Приєднувати що-небудь до чогось, пов'язувати з чимось (часто з несхвальним відтінком).
Пристебнути новий капітал (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)