пристінок
ПРИ́СТІ́НОК, нка, ч.
Невисока стіна, яка відгороджує частину приміщення.
І стіни й пристінки побиті і подерті .. То знаки вражих куль лишилися старі (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Свиноматок тримаємо по 8 –12 голів в одній клітці. Для поросят відвели клітку поруч. Настелили ми їм туди соломи, а в пристінку зробили невеличкі ходи (з газ.);
// Частина приміщення, відгороджена такою стінкою.
Приємно тепер зайти і в світлицю, і в дівочі світелки, і в пристінок, і в пекарню (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)