присусіджуватися
ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСУСІ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.
Сідати біли кого-небудь, поряд з кимсь.
У поїзда, що йшов на Ростов, сіла молода гарненька черничка .. До неї зразу ж присусідився молодий офіцерик з перев'язаною рукою (Ф. Бурлака);
* Образно. Так мане [манить] та невідома далечінь за горою, що вся загорілася, аж палає рожевим полум'ям. Від неї й той край степу червоніє, що присусідився до неї (Панас Мирний);
Дві кіски, як і в більшості сільських дівчат, закладені підковою .. Різко окреслений, з родимкою, що присусідилася до верхньої губи, рот (В. Логвиненко);
// Приєднуватися до кого-небудь, до гурту.
Воно [дівча] все присусіджується до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Леся Українка);
Наш Олексій почав уже курити, тільки ж потай миру. Раз у неділю ввечері зусміливсь [насмілився] виставити кінець чубука з кишені та й присусідивсь до ровесників (П. Куліш);
В тому кутку [камери], де вже присусідився мій напарник, сиділа купка, чоловік десять – п'ятнадцять вусатих дядьків у сірих полотняних сорочках (Ю. Збанацький);
// Встановлювати з ким-небудь зв'язок; зближатися з кимось.
Почав Ґава міркувати, як би їм найлегше присусідитися до того всевладного в домі панича, і надумав оту штуку (І. Франко);
// Прилаштовуватися де-небудь, використовуючи щось чуже.
Різні прийоми і особливості були у наших рибалок. Дехто, приміром, любив міняти місця і присусіджуватись до чужих принад, із чого, одначе, не виникало великих суперечок, а все більше сходило на жарти (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)