присусіджуватися
ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСУСІ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Сідати біли кого-небудь, поряд з кимсь.
У поїзда, що йшов на Ростов, сіла молода гарненька черничка.. До неї зразу ж присусідився молодий офіцерик з перев’язаною рукою (Бурл., М. Гонта, 1959, 206);
*Образно. Так мане [манить] та невідома далечінь за горою, що вся загорілася, аж палає рожевим полум’ям. Від неї й той край степу червоніє, що присусідився до неї (Мирний, IV, 1955, 321);
Дві кіски, як і в більшості сільських дівчат, закладені підковою.. Різко окреслений, з родимкою, що присусідилася до верхньої губи, рот (Логв., Давні рани, 1961, 137);
// Приєднуватися до кого-небудь, до гурту.
Воно [дівча] все присусіджується до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Л. Укр., V, 1956, 259);
Наш Олексій почав уже курити, тільки ж потай миру. Раз у неділю ввечері зусміливсь [насмілився] виставити кінець чубука з кишені та й присусідивсь до ровесників (П. Куліш, Вибр., 1969, 288);
В тому кутку [камери], де вже присусідився мій напарник, сиділа купка, чоловік десять — п’ятнадцять вусатих дядьків у сірих полотняних сорочках (Збан., Єдина, 1959, 116);
// Встановлювати з ким-небудь зв’язок; зближатися з кимсь.
Почав Гава. міркувати, як би їм найлегше присусідитися до того всевладного в домі панича, і надумав оту штуку (Фр., III, 1950, 398);
// Прилаштовуватися де-небудь, використовуючи щось чуже.
Різні прийоми і особливості були у наших рибалок. Дехто, приміром, любив міняти місця і присусіджуватись до чужих принад, із чого, одначе, не виникало великих суперечок, а все більше сходило на жарти (Рильський, Веч. розмови, 1964, 44).
Словник української мови (СУМ-11)