присішок
ПРИСІ́ШОК, шка, ч.
1. розм. Дерев'яна підпірка.
На його плечі знову навалились незміряна велич і краса довколишньої природи і жалюгідна мізерія життя людського: похилені, підперті присішками хати з чорними стріхами, порослими зеленим мохом (П. Колесник).
2. заст. Стовпчик з розвилкою на кінці, в яку вкладають горизонтальну деревину (перев. під час спорудження клуні, повітки тощо).
В клуні пахло сіном .. З присішків над током понахилялися трудові селянські боги в запавутинених рамках (Ю. Мушкетик).
3. тільки мн., заст. Стремена.
То теє промовляв [Голота], На присішках став, Без міри пороху підсипає, Татарину гостинця у груди посилає (з думи).
Словник української мови (СУМ-20)