присішок
ПРИСІ́ШОК, шка, ч.
1. розм. Дерев’яна підпірка.
На його плечі знову навалились незміряна велич і краса довколишньої природи і жалюгідна мізерія життя людського: похилені, підперті присішками хати з чорними стріхами, порослими зеленим мохом (Кол., Терен.., 1959, 107).
2. заст. Стовпчик з розвилкою на кінці, в яку вкладають горизонтальну деревину (перев. при спорудженні клуні, сарая, повітки тощо).
В клуні пахло сіном.. З присішків над током понахилялися трудові селянські боги в запавутинених рамках (Мушк., Чорний хліб, 1960, 77).
3. тільки мн., заст. Стремена.
То теє промовляв [Голота], На присішках став, Без міри пороху підсипає, Татарину гостинця у груди посилає (Укр.. думи.., 1955, 6).
Словник української мови (СУМ-11)