притарабанити
ПРИТАРАБА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що, фам.
1. Привести кого-небудь кудись, до когось (перев. силою або умовлянням).
– Вони [безпритульні] с... слово дали нам, що не тікатимуть з дороги, – потвердив Старик, – і ви-виконали. Ми їх без варти притарабанили (І. Микитенко);
– Дівчата! Дивіться, якого вам кидія привів! Тепер уже не буде угайки за снопами. Онисько, ось глянь, кого я до тебе притарабанив! (Л. Яновська).
2. Принести що-небудь (перев. велике, громіздке).
[Луїза:] Що ти там притарабанила? Влетіла без духу. А кошик назад принесла повним (Леся Українка);
[Харитон:] Дайте ви мені дзеркальце за п'ятнадцять копійок срібла, так я вам отаке здоровенне притарабаню й ціле, єй-єй, ціле!.. (М. Кропивницький);
– Правда, хлопці? Гайда на станцію! Самі притарабанимо казан! (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)