притемнений
ПРИТЕ́МНЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до притемни́ти.
А ще можна, не кваплячись, обійти притемнені зеленою тінню вузькі алеї Історичного парку (Д. Ткач);
Ще здалеку він помітив, що вікна в будинку згасли. Лише з материної кімнати вибивалося притемнене завісками світло (Ю. Шовкопляс);
Я підбігаю до неї [коняки], прощаючись, охоплюю обома руками її голову і бачу, як у великих, роками притемнених очах стоїть людська печаль (М. Стельмах);
// у знач. прикм.
Часто згадувалася йому ніч, коли двоє принесли в притемнену горницю виліплену з сяйливого воску церкву (П. Загребельний);
Притемнене сонце за хмарами диму Пливло, як по чорній, холодній ріці (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)