притирати

ПРИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., що, техн.

1. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи.

Ще у минулому сторіччі швед Йогансон з такою точністю навчився притирати площини двох шматків гартованої сталі, що, коли їх скласти полірованими площинами, то тільки силою можна розняти їх знову (В. Собко).

2. Водити, гладити чим-небудь по поверхні чогось для вирівнювання, тісного прилягання і т. ін.

Поклавши намащену клеєм паперову деталь на місце, слід одразу перевірити правильність її розміщення, прикрити чистим аркушем наперу і притерти всю поверхню деталі м'якою чистою ганчіркою або ребром долоні (з навч. літ.).

3. Тручи, знімати щось з поверхні чого-небудь; стирати.

4. перев. док. Трохи зносити, стерти від користування (перев. одяг, взуття).

◇ (1) Прите́рти но́са кому – те саме, що Уте́рти но́са (див. утира́ти¹).

– Не шкодило б, щоб і їй [Марині] притерти носа й показати, що ніхто не є її дурнем (Н. Кобринська).

Значення в інших словниках

1. притирати — притира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. притирати — -аю, -аєш, недок., притерти, -тру, -треш, док., перех. 1》 тех. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. притирати — прите́рти / притира́ти ро́ги кому. Зробити когось покірним, примусити підкорятися комусь; приборкати. Вже ми їм (хлопам) притремо роги! (І. Франко); — От ми тут трохи і притрем їм (сусідам) роги (Л. Костенко).  Фразеологічний словник української мови
4. притирати — ПРИТИРА́ТИ техн. (здійснювати механічну обробку деталей машин, апаратів, приладів тощо для надання їм точних розмірів і чистоти поверхні), ДОВО́ДИТИ. — Док.: притерти, довести́.  Словник синонімів української мови
5. притирати — Притира́ти, -тира́ю, -тира́єш; прите́рти, -тру́, -тре́ш; прите́р, -те́рла, -те́рли; притри́, -рі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. притирати — ПРИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех. 1. техн. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи.  Словник української мови в 11 томах