притирати

притира́ти

-аю, -аєш, недок., притерти, -тру, -треш, док., перех.

1》 тех. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи.

2》 Водити, гладити чим-небудь по поверхні чогось для вирівнювання, тісного прилягання і т. ін.

3》 Тручи, знімати щось із поверхні чого-небудь; стирати.

Притерти роги кому — примусити підкоритися, зробити покірним кого-небудь, приборкати когось.

4》 перев. док. Трохи зносити, стерти від користування (перев. одяг, взуття).

Значення в інших словниках

1. притирати — притира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. притирати — ПРИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., що, техн. 1. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи.  Словник української мови у 20 томах
3. притирати — прите́рти / притира́ти ро́ги кому. Зробити когось покірним, примусити підкорятися комусь; приборкати. Вже ми їм (хлопам) притремо роги! (І. Франко); — От ми тут трохи і притрем їм (сусідам) роги (Л. Костенко).  Фразеологічний словник української мови
4. притирати — ПРИТИРА́ТИ техн. (здійснювати механічну обробку деталей машин, апаратів, приладів тощо для надання їм точних розмірів і чистоти поверхні), ДОВО́ДИТИ. — Док.: притерти, довести́.  Словник синонімів української мови
5. притирати — Притира́ти, -тира́ю, -тира́єш; прите́рти, -тру́, -тре́ш; прите́р, -те́рла, -те́рли; притри́, -рі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. притирати — ПРИТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех. 1. техн. Щільно підганяти що-небудь одне до одного спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям у процесі роботи.  Словник української мови в 11 томах