притишуватися

ПРИТИ́ШУВАТИСЯ, ується, недок., ПРИТИ́ШИТИСЯ, иться, док.

1. Ставати тихішим, не дуже чутним.

На хвильку притишилось усе в кімнаті, немов війна дихнула вже сюди своїм жахливим подихом (Є. Кротевич);

// перен. Ставати менш відчутним (про біль, хворобу і т. ін.); зменшуватися.

Ярема рукою поправляє ганчірку, але від того біль не притишується (П. Кочура).

2. Ставати повільнішим; уповільнюватися.

На кожному підйомі притишувався й без того повільний хід. А крутих підйомів на цій магістралі вистачає (Ю. Шовкопляс);

// Уповільнювати свій рух; рухатися тихіше, повільніше.

Вода тухольського потоку на хвилю притишилася, немов злінивіла, задрімала в плоских своїх берегах (І. Франко);

Коли трохи притишиться поїзд перед Гребінкою, вискакуйте на бік (Іван Ле).

3. перен., рідко. Заспокоюватися, вгамовуватися;

// Іти на спад, припинятися.

[Зінько:] І коли це пияцтво притишиться?! (М. Кропивницький).

4. тільки недок. Пас. до прити́шувати.

Словник української мови (СУМ-20)