приторочувати
ПРИТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., що.
Прив'язувати, прикріпляти тороками що-небудь (до сідла).
Приторочити сакви коло сідла (Сл. Б. Грінченка);
– Мені ж наша Лукія до сідла приторочила торбинку пшона, в олії смаженого, торбу тарані, сухарців, буханців... (О. Ільченко);
// розм. Взагалі прикріплювати або прив'язувати що-небудь до чогось.
Плащ-палатку він приторочить до ранця. Туди ж покладе кілька буханок хліба (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)