приторочувати

ПРИТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех. Прив’язувати, прикріпляти тороками що-небудь (до сідла).

Приторочити сакви коло сідла (Сл. Гр.);

— Мені ж наша Лукія до сідла приторочила торбинку пшона, в олії смаженого, торбу тарані, сухарців, буханців… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 293);

// розм. Взагалі прикріплювати або прив’язувати що-небудь до чогось.

Плащ-палатку він приторочить до ранця. Туди ж покладе кілька буханок хліба (Загреб., Європа 45, 1959, 85).

Значення в інших словниках

1. приторочувати — приторо́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приторочувати — -ую, -уєш, недок., приторочити, -рочу, -рочиш, док., перех. Прив'язувати, прикріпляти тороками що-небудь (до сідла). || розм. Взагалі прикріплювати або прив'язувати що-небудь до чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приторочувати — ПРИТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., що. Прив'язувати, прикріпляти тороками що-небудь (до сідла). Приторочити сакви коло сідла (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. приторочувати — ПРИКРІ́ПЛЮВАТИ (ПРИКРІПЛЯ́ТИ) до чого (міцно, надійно приєднувати що-небудь до чогось), ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (ЗАКРІПЛЯ́ТИ) на чому, ПРИЛАШТОВУВАТИ, ПРИЛАДНОВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ), ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПРИПИНА́ТИ, ПРИПАСО́ВУВАТИ...  Словник синонімів української мови