приторочувати
ПРИТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех. Прив’язувати, прикріпляти тороками що-небудь (до сідла).
Приторочити сакви коло сідла (Сл. Гр.);
— Мені ж наша Лукія до сідла приторочила торбинку пшона, в олії смаженого, торбу тарані, сухарців, буханців… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 293);
// розм. Взагалі прикріплювати або прив’язувати що-небудь до чогось.
Плащ-палатку він приторочить до ранця. Туди ж покладе кілька буханок хліба (Загреб., Європа 45, 1959, 85).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- приторочувати — приторо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- приторочувати — -ую, -уєш, недок., приторочити, -рочу, -рочиш, док., перех. Прив'язувати, прикріпляти тороками що-небудь (до сідла). || розм. Взагалі прикріплювати або прив'язувати що-небудь до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- приторочувати — ПРИТОРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., що. Прив'язувати, прикріпляти тороками що-небудь (до сідла). Приторочити сакви коло сідла (Сл. Словник української мови у 20 томах
- приторочувати — ПРИКРІ́ПЛЮВАТИ (ПРИКРІПЛЯ́ТИ) до чого (міцно, надійно приєднувати що-небудь до чогось), ЗАКРІ́ПЛЮВАТИ (ЗАКРІПЛЯ́ТИ) на чому, ПРИЛАШТОВУВАТИ, ПРИЛАДНОВУВАТИ (ПРИЛА́ДНУВАТИ), ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПРИПИНА́ТИ, ПРИПАСО́ВУВАТИ... Словник синонімів української мови