притьмарювати
ПРИТЬМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИТЬМА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, рідко.
1. Робити щось трохи темнішим або не дуже яскравим, світлим; послаблювати яскравість чого-небудь.
Рожеві довгі штори з прозорого шовку злегка притьмарювали сліпуче південне сонце (В. Кучер).
2. перен. Робити сумним, безрадісним, зажуреним.
Жар, що немилосердно пік його ночами, притьмарив хлопцеві очі, стягнув і почорнив щоки (М. Стельмах).
3. перен. Послаблювати силу вияву чого-небудь; зменшувати.
Справжню вірність ніщо не притьмарить (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)