притьопати
ПРИТЬО́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.
Повільно, з труднощами прийти або приїхати кудись.
– Старий давно не бачив онучат, а завтра теж свято, то притьопа (Л. Яновська);
В числі останніх до Килигея з'явився... хто б міг подумати? Мефодій Кулик! Притьопав піхтурою із самої Чаплинки (О. Гончар);
– А я, може, по своїй совісті тут. Добу відмотав на тракторі, а все-таки притьопав, бо тяму маю: не занапастити ж старого [напарника] (В. Логвиненко);
// зневажл. Те саме, що притьо́патися.
[Марина (до Валі):] Жінки твою тітку випроваджують з поля. Притьопала з відрами (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)