притьмом
ПРИ́ТЬМО́М, присл., розм.
1. Дуже швидко, поспіхом.
І справді сталось, як казали: Вода зійшла – колеса стали. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить (Л. Глібов);
Через кладку притьмом мчав чоловік (М. Рудь);
Він пополотнів, метким рухом стер з лисини піт і притьмом обвів присутніх стривоженими очима – оцінював сили за і проти (Л. Дмитерко);
// За короткий відрізок часу.
У Тарасовій майстерні притьмом ставало видніше та світліше (О. Ільченко);
Пішли по селу чутки та розмови, .. батько до серця все те приймав дуже, занепав духом, охляв та й притьмом зліг (Ю. Збанацький);
Від Кузнецького мосту до Лефортова шлях довгий, проте Янковський притьмом збігав туди й назад (з наук.-попул. літ.);
// Негайно, без затримки.
[Михайло:] Я ж оце збирався поговорити з мамою, попрохати... а тут до Петербурга притьмом кажуть їхати: пильне діло (М. Старицький);
Рад не рад, мусив Янко до Юркових черевиків братися притьмом (П. Козланюк);
Тепер було перед ним єдине завдання: .. притьмом тікати з міста (В. Собко);
// Відразу, в ту саму мить.
Вони не бачили того, що трапилось на льоду. Почувся тріск, зойк. Притьмом обернулись. Тільки й помітили, як зблиснула гострим лезом зеленава крижина, накриваючи Андрієву голову (Ю. Збанацький).
2. Обов'язково, неодмінно.
– Княгине, моє ти золото! Чи ти спиш, чи не чуєш? Вечеряти козакам пора! – Так вигукував осаул полковий Гвинтовка: хотів притьмом довести перед Шрамом, що в його жінка все одно, що служебка (П. Куліш);
Що я можу зробити, коли хтось захоче притьмом зробити мені неприємність!! (В. Самійленко);
Зайдеш до його кімнатки, .. що б він не робив – сидів за паперами, чи розмовляв з ким, притьмом одвихнеться (А. Хорунжий);
// Лише, тільки.
Писар .. стояв на тім, що без панів нікому буде діла робити, що діло невідоме, що в гласні треба вибирати притьмом панів... (Панас Мирний).
3. Настирливо, наполегливо, рішуче.
Вже одна із дівчат, Одарка Макотрусівна, ледве ноги волочить, піт з неї так і тече, притьмом просить музику: – Та годі-бо, дядьку!.. та перестаньте-бо... (Г. Квітка-Основ'яненко);
На думку мені притьмом в'язне новий варіант новели, варіант про двох наречених, що доживали віку в старій пустці серед темного лісу (С. Васильченко);
[Химка:] Та не лізьте притьмом у хату, одступіться од вікон! (М. Старицький).
4. Дуже, надто, надзвичайно.
Усе то були животи, котрі притьмом бажали їсти й пити (Панас Мирний);
Видавав [Годієра] себе за чоловіка, притьмом занятого обороною панських інтересів (І. Франко);
Він продав ялинку за добрі гроші, а гроші були притьмом потрібні (М. Коцюбинський).
5. Зовсім, абсолютно.
Вже й голова прийшов і сказав, що він притьмом не зна, що робити! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Над усім той дим, той легкий дим, що не гризе очей, притьмом не душить, а тільки небо чисте застилає і краде людям сонечко веселе (Леся Українка);
// Повністю, до кінця.
Тільки ж вони не пустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Д. Мордовець);
Нема ще листя, квітів і трави, Вони ж [жуки] готові все притьмом пожерти (Л. Дмитерко);
// Достовірно, напевно.
Гомін справили такий, мов справді на бенкеті.., а йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: “Чомусь мені, братці, горілка не п'ється” (П. Куліш);
Тут я притьмом знаю, що не він тут був (Сл. Б. Грінченка).
6. Раптом, несподівано.
Люди дивувалися: “Чи не навіжена сяя Настуся.., що йде притьмом за дурня, за Пархіма..?” (Г. Квітка-Основ'яненко);
Він мріяв в отій несподіваній тузі, Що притьмом приходить на кілька хвилин, Коли розійшлися усі твої друзі І ти залишився, мов палець, один (Л. Первомайський);
Вечір впав притьмом, ніби в одну хвилину (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)