притьмом

ПРИ́ТЬМО́М, присл., розм.

1. Дуже швидко, поспіхом.

І справді сталось, як казали: Вода зійшла – колеса стали. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить (Л. Глібов);

Через кладку притьмом мчав чоловік (М. Рудь);

Він пополотнів, метким рухом стер з лисини піт і притьмом обвів присутніх стривоженими очима – оцінював сили за і проти (Л. Дмитерко);

// За короткий відрізок часу.

У Тарасовій майстерні притьмом ставало видніше та світліше (О. Ільченко);

Пішли по селу чутки та розмови, .. батько до серця все те приймав дуже, занепав духом, охляв та й притьмом зліг (Ю. Збанацький);

Від Кузнецького мосту до Лефортова шлях довгий, проте Янковський притьмом збігав туди й назад (з наук.-попул. літ.);

// Негайно, без затримки.

[Михайло:] Я ж оце збирався поговорити з мамою, попрохати... а тут до Петербурга притьмом кажуть їхати: пильне діло (М. Старицький);

Рад не рад, мусив Янко до Юркових черевиків братися притьмом (П. Козланюк);

Тепер було перед ним єдине завдання: .. притьмом тікати з міста (В. Собко);

// Відразу, в ту саму мить.

Вони не бачили того, що трапилось на льоду. Почувся тріск, зойк. Притьмом обернулись. Тільки й помітили, як зблиснула гострим лезом зеленава крижина, накриваючи Андрієву голову (Ю. Збанацький).

2. Обов'язково, неодмінно.

– Княгине, моє ти золото! Чи ти спиш, чи не чуєш? Вечеряти козакам пора! – Так вигукував осаул полковий Гвинтовка: хотів притьмом довести перед Шрамом, що в його жінка все одно, що служебка (П. Куліш);

Що я можу зробити, коли хтось захоче притьмом зробити мені неприємність!! (В. Самійленко);

Зайдеш до його кімнатки, .. що б він не робив – сидів за паперами, чи розмовляв з ким, притьмом одвихнеться (А. Хорунжий);

// Лише, тільки.

Писар .. стояв на тім, що без панів нікому буде діла робити, що діло невідоме, що в гласні треба вибирати притьмом панів... (Панас Мирний).

3. Настирливо, наполегливо, рішуче.

Вже одна із дівчат, Одарка Макотрусівна, ледве ноги волочить, піт з неї так і тече, притьмом просить музику: – Та годі-бо, дядьку!.. та перестаньте-бо... (Г. Квітка-Основ'яненко);

На думку мені притьмом в'язне новий варіант новели, варіант про двох наречених, що доживали віку в старій пустці серед темного лісу (С. Васильченко);

[Химка:] Та не лізьте притьмом у хату, одступіться од вікон! (М. Старицький).

4. Дуже, надто, надзвичайно.

Усе то були животи, котрі притьмом бажали їсти й пити (Панас Мирний);

Видавав [Годієра] себе за чоловіка, притьмом занятого обороною панських інтересів (І. Франко);

Він продав ялинку за добрі гроші, а гроші були притьмом потрібні (М. Коцюбинський).

5. Зовсім, абсолютно.

Вже й голова прийшов і сказав, що він притьмом не зна, що робити! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Над усім той дим, той легкий дим, що не гризе очей, притьмом не душить, а тільки небо чисте застилає і краде людям сонечко веселе (Леся Українка);

// Повністю, до кінця.

Тільки ж вони не пустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Д. Мордовець);

Нема ще листя, квітів і трави, Вони ж [жуки] готові все притьмом пожерти (Л. Дмитерко);

// Достовірно, напевно.

Гомін справили такий, мов справді на бенкеті.., а йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: “Чомусь мені, братці, горілка не п'ється” (П. Куліш);

Тут я притьмом знаю, що не він тут був (Сл. Б. Грінченка).

6. Раптом, несподівано.

Люди дивувалися: “Чи не навіжена сяя Настуся.., що йде притьмом за дурня, за Пархіма..?” (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він мріяв в отій несподіваній тузі, Що притьмом приходить на кілька хвилин, Коли розійшлися усі твої друзі І ти залишився, мов палець, один (Л. Первомайський);

Вечір впав притьмом, ніби в одну хвилину (Ю. Збанацький).