притьмом

ВІДРА́ЗУ (у той же час, дуже швидко після чогось), ЗРА́ЗУ (ІЗРА́ЗУ), ЗА́РАЗ, ЗА́РАЗ ЖЕ, МОМЕНТА́ЛЬНО, НЕГА́ЙНО, ПРОЖО́ГОМ (ПРОЖО́ГА рідше), ПРЯ́МО, НАРА́З, В ОДИ́Н РАЗ, ТУТ ЖЕ, ПРИТЬМО́М (ПРИТЬМА́) розм. Залишившись із Тимком наодинці, дівчина відразу перемінилася: із балакучої та веселої зробилася мовчазна і насторожена (Григорій Тютюнник); Задзеленчав дзвінок, шкільне подвір'я одразу спорожніло (О. Гончар); Вони обнялися, тітка Меланка з мамою, почоломкались, а потім зразу ж і заплакали (Є. Гуцало); Іноді шум цей немовби притихав, але ж ізразу відновлювався з новою силою (П. Тичина); Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І. Нечуй-Левицький); Моментально я спинився на кілька метрів позаду шаланди, що пішла як скажена від попутного вітру (Ю. Яновський); Прийшли, взяли сіромаху Та й повезли з дому Пройдисвіта, волоцюгу ... Прямо до прийому (Т. Шевченко); Кров шугнула до голови й нараз відхлинула (В. Козаченко); — Хіба в земстві не ті люди, що й були? .. Хіба вони в один раз перемінилися (Панас Мирний); Промінь надії раптом засвітився в полковничих очах, але тут же згас (О. Довженко); Вони не бачили того, що трапилося на льоду. Почувся тріск, зойк. Притьмом обернулись (Ю. Збанацький).

ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНО підсил., НЕЗВИЧА́ЙНО підсил., ВКРАЙ (УКРА́Й) підсил., БЕЗМЕ́ЖНО підсил., НЕСКІНЧЕ́ННО підсил., БЕЗМІ́РНО підсил., НЕЗМІ́РНО (НЕЗМІ́РЕНО) (НЕЗМІ́РЯНО) підсил., ПОНАДМІ́РУ підсил., НЕЙМОВІ́РНО підсил., БЕЗКІНЕ́ЧНО (БЕЗКОНЕ́ЧНО) підсил., СИ́ЛЬНО розм., ДО́БРЕ розм., НЕПОМА́ЛУ розм., ХТО́ЗНА-ЯК розм., ЗДО́РОВО розм., ГЕТЬ розм., ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРИ́ТЬМА́ розм., ДУ́ЖЕНЬКО розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., НАПРОПА́ЛЕ підсил. розм., ТЯ́ЖКО підсил. розм., БЕЗУ́МНО підсил. розм., ЗАПА́МОРОЧНО підсил. розм., НЕСКАЗА́ННО підсил. розм., НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО підсил. розм., ЗБІ́СА підсил. розм., ДОСТОБІ́СА підсил. розм., СТРА́ШНО підсил. розм., СТРАХ підсил. розм., ЖАХЛИ́ВО підсил. розм., НЕЛЮ́ДСЬКИ підсил. розм., БЕ́ЗМІР підсил. розм., БЕЗ КРА́Ю (БЕ́ЗКРАЙ) підсил. розм., НЕАБИ́ЯК підсил. розм., ПРЕМНО́ГО заст., уроч., ЗЕЛО́ заст., БА́РЗО заст., КРІ́ПКО діал., СИ́ЛЬНЕ діал.; НЕДОСЯ́ЖНО, ТРИ́ЧІ розм. (указує на дуже високий ступінь ознаки); НАБАГА́ТО, ДАЛЕ́КО (при вищому ступені прикметників і прислівників). — А Донат і справді любить (Світлану)? — Дуже! — сказав я і в захопленні розвів руками, наче був неймовірно здивований, що він так сильно й вірно любить її (Є. Гуцало); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (П. Панч); У новому фільмі "Арсенал" я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (О. Довженко); Зостанусь тут ще завтра і позавтрьому, бо ще не все бачила, що хтіла, та й таки втомлена чогось чимало (Леся Українка); Він був би вельми показний із своїм високим зростом.., але все псували йому золотушні червоні очі (П. Загребельний); Заболотний заговорив вільно, без тих стримуючих перепон, яких зовні не видно, але які часом істотно позначаються на характері розмови (С. Журахович); Для характеристики процесу формування української народності суттєво важливі дані історії мови (з наукової літератури); Спокійно підняла (Килина) великий і досить тяжкий цебер з помиями (В. Винниченко); Тигр був надзвичайно великий, з жахливими, ніби полірованими іклами (З. Тулуб); Я незвичайно глибоко, підвищено-вразливо відчув цю катастрофу і всі зв'язані з нею моральні пониження (М. Грушевський); Він став ще худіший, неначе його тіло вкрай виснажилось од походів та битв (І. Нечуй-Левицький); Юлка була безмежно рада, що ніхто їй сьогодні не заважає танцювати з Михайлом (М. Томчаній); Забуваючи одне про одного на нескінченно важких дорогах війни, вони частку своєї любові переносили на товаришів по зброї (О. Гончар); Чим далі він ішов, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний); Скажіть Вані, що я незмірно очарована його портретом (Леся Українка); І стали ми, мов щит із сталі, в борні незмірено тяжкій (В. Сосюра); Казкове авто вилітає на брук,.. стеле дорогу — фантастичну, незміряно прекрасну (І. Микитенко); Скінчилась нарешті довга полярна зима зі сніговіями, лютими морозами і безконечно довгими вечорами (В. Гжицький); (Галя:) А кажи: добре забилася? Коліна позбивала? (Панас Мирний); Ой жалю мій, жалю, Гіркий непомалу! Упустив я голубочку, Та вже не спіймаю (І. Франко); Батько й мати хтозна-як свою одиначку любили й кохали (переклад М. Лукаша); Такої жінки не найти, і жалувала мене здорово! (Ганна Барвінок); Бабам притьмом треба дощу на бараболю, на огірки (М. Коцюбинський); (Галя:) З тії пригоди Мені було таки дуженько смутно (В. Самійленко); Василько лазив на дерево і розпанахав штани. За це йому перепало добряче (О. Гуреїв); Сей Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Марко Вовчок); Вранці прокинувся — сонце, сонце, безумно щедре сонце! (М. Рильський); Чернишеві здалося, ніби він.. виходить на дорогу, запаморочно велику, дуже відповідальну і прекрасну (О. Гончар); Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно (П. Куліш); Яке воно (сонце) красиве, неперевершено красиве (В. Логвиненко); Згадав (чорт), що в сім же селі є преєхидна баба, збіса хитра і лукава (О. Стороженко); Петро.. в манері людини, якій достобіса набридли всякі застольні анекдоти, намагається сказати те, що належить йому сказати по праву батька (І. Драч); І в полудень ясне небо страшно потемніло (С. Руданський); (Круста:) Страх як псує хвороба вдачу людську! (Леся Українка); У мене немає жодної мети розповіді, але я не знаю, чому вона мене жахливо гнітить (Ю. Яновський); Перший крок виявився нелюдськи важкий (П. Загребельний); Галя.. безмір уболівала його боліннями (Є. Кротевич); Без краю бридка та дівка Катря (Олена Пчілка); Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові..? (Дніпрова Чайка); (Бичок:) До всього я, государиня моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (М. Кропивницький); — Я, гетьмане, тим, що маю, премного задоволений (Н. Рибак); — Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (І. Ле); У суботу на неділю Присниться удові сон, Барзо дивен напрочуд... (дума); Цього сироту, Левка, узявши на свої руки, кріпко жалувала (Горпина) (Г. Квітка-Основ'яненко); — Може, сестру побачиш, ..то скажи, що засмутила вона мене сильне (Г. Квітка-Основ'яненко); — Тричі дякую вам. — На здоров'я, на здоров'я, Маріє, — подобрішав голос Плачинди (М. Стельмах); Видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар); Я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (М. Коцюбинський). — Пор. 1. на́дто.

ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм., НЕВІДМІ́ННО рідше, НЕБЕЗПРЕМІ́ННО заст., БЕЗПРЕМІ́ННО заст. Я обіцяв вам, о братове, ..що прийде час обов'язково — й я напишу про вас усіх (В. Сосюра); Він, Голубцов, неодмінно повернеться на Покуття, він принесе людям добру звістку про визволення (В. Вільний); Сьогодні вони конче повинні були прибути на Січ (З. Тулуб); — ..Процес машинізації людини іде неухильно, і ніхто його не стримає. І наше завдання тільки прискорювати його (М. Хвильовий); В лісі горлиці туркочуть, Іволги свистять в гаю. Ніби кожна пташка хоче Проспівать доконче Кращу співанку свою (С. Воскрекасенко); Ним володіла одна думка. Здійснити її він мусив будь-що-будь (О. Ільченко); Танки в ліс не пройдуть, втрати в живій силі будуть незначні, плацдарм буде втримано напевно (О. Гончар); — Пам'ятайте, хто не йде вперед, той неминуче залишається позаду (О. Довженко); Коли люди косять, заробляють, — йому притьмом у шинок треба йти (Ганна Барвінок); Вона й не думала купати Миколки, та той, побачивши, що сестру купають, пробі намігся! (Панас Мирний); — То хіба то так важко паном зробитись? Треба тільки таку книжку вивчити.. Невідмінно вчитимусь (М. Коцюбинський); — А чого ж боятися, мамо? — дивуюсь. — Час тепер такий. Донесуть же, небезпремінно донесуть (Ю. Збанацький); Кінь був не простий, а богатирський. А такий кінь зроду не вдержиться у простого чоловіка, ..безпремінно втече і знайде собі хазяїна-богатиря (збірник "Легенди та перекази").

РА́ПТОМ (так швидко, що ніхто й не сподівався), РАПТО́ВО, НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНЕНА́ЦЬКА, ВРАЗ (УРАЗ), ВІДРА́ЗУ, НАРА́З, РА́ЗОМ, НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО, НЕЖДА́НО-НЕГА́ДАНО, НЕГА́ДАНО-НЕЖДА́НО, НЕГА́ДАНО-НЕСПОДІ́ВАНО, ЗНА́ГЛА розм., НА́ГЛО розм., ПРИ́ТЬМОМ (ПРИ́ТЬМА) розм., ЗНІЧЕ́В'Я розм., СПО́ТАЙНА (СПО́ТАЙНЯ) розм., СПО́ТАННЯ розм., ЗНЕ́БАЧКИ діал., ЗНЕО́БАЧКА діал., НАЛО́ПОМ діал., НАГА́ЛЬНО заст. І раптом — неждано-негадано — На білих полотнах об'яв Уразливе слово "Відкладено" Данило-завклуб написав (С. Олійник); Дощ згас так само раптово, як і напустився (О. Гончар); Коли це несподівано одчинились двері (І. Нечуй-Левицький); Зненацька пролунав громовий вибух (О. Гончар); — Слухай ти! — загомонів він до Дениса, що той ураз спинився (М. Коцюбинський); В долині відразу зашуміло млинове колесо (М. Стельмах); Я зірвав рум'яне яблуко, надкусив, і його смак нараз пробудив у мені спогад про дитинство (Є. Гуцало); Думки його повернулися назад і перенесли його разом на степ (Панас Мирний); Ми переболіли сеє горе, що спостигло нас так неждано (Г. Хоткевич); Заручилась вона з Яковом Поліщуком, а того негадано віддано у москалі (Марко Вовчок); На третій день після обіду неждано-негадано убігла Христя у хату (Панас Мирний); Що я таке зробив тобі, що ти негадано-неждано від мене одвернувся?.. (І. Карпенко-Карий); Знагла все рушило навкруги й загуло. В маленькі дзвіночки вдарили струмки, застугоніли потоки (С. Васильченко); Дзвін нагло змовкає... (П. Колесник); Вечір впав притьмом, ніби в одну хвилину (Ю. Збанацький); Знічев'я постріл, що пролунав край дороги, тріпонув її тіло, і качка рвучко підвела голову (О. Досвітній); — І спотайня слизьке шипіло зло: Коли б я був один, — лише б для мене ниви Гойдали колосом! (М. Рильський); Ольга спотання скочила, сама не знаючи куди (І. Нечуй-Левицький); Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (М. Коцюбинський); Біжу на вгород і знеобачка німця вздріла (О. Копиленко); Як сніг на голову, налопом приїхала до генерала його сестра (М. Кропивницький); Трохи мінорні звуки останніх рядків (пісні) зараз нагально обривалися (з газети).

ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм., ЧИ́СТО розм., НА́ЧИСТО розм. (нічого не залишаючи). (Бережний:) Словом — одне нам тільки зовсім ясно, Гордію, що наш договір поки що цілком виправдовує себе (Є. Кротевич); — Я своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій. — Свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (М. Трублаїні); Качковська пішла спати, зовсім заспокоєна про долю своєї небоги (Леся Українка); Бугай ходив навколо нього пританцьовуючи. Зробивши кілька таких кругів, він цілковито присмирнів, і Павло спокійно відвів його до волярні (Григорій Тютюнник); Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився (О. Донченко); — Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Кочура); Гостійці своїй я сказувала те, об чім вона питала мене, що вже нас не зовсім, справді, ведмеді з'їли, не поспіль же нас, справді, й простота посягає... (Марко Вовчок); Тільки ж вони непустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Д. Мордовець); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (А. Головко); Чобітки, плахти, намисто, — Все однакове геть-чисто! (Л. Первомайський); Кругом щаслива ти людина: Не залякаєшся грози (П. Грабовський); Наскрізь гуманний, чоловічний — Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто "в поті чола" добуває хліб не тільки собі, але й другим (М. Коцюбинський); Ти згинув, але твоя кров Натхнула до брата любов — І в серце, прибите згола, Відвагу і силу влила (М. Старицький); Вони поїли все дощенту (М. Коцюбинський); Від самого спуску і до церкви — третини села як не було; вигоріло дотла (О. Довженко); Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба (Т. Шевченко); — Ну й чоботи... чисто потрухли... (А. Тесленко); Всі п'ять пальців правої Дмитрової руки були начисто відрубані (В. Козаченко).

ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил., ПРОЖО́ГОМ (ПРОЖО́ГА) підсил., СТРІМГОЛОВ підсил., СТОРЧГОЛО́В (СТОРЧГОЛІВ) (СТОРЧГОЛОВО́Ю) підсил., НАВЗА́ВОДИ підсил., ЧИМДУ́Ж підсил., ЧИМДУ́ЖЧЕ підсил., ЩОДУ́ХУ підсил., ГАЛО́ПОМ підсил., ПРИ́ТЬМО́М розм., ШВИДКОМА́ розм., ШИ́БКО розм., БІГЦЕ́М розм., ҐВАЛТО́ВНО (ҐВАЛТО́ВНЕ) розм.; МИ́ТТЮ, ВМИТЬ (УМИ́ТЬ), МИТТЄ́ВО, РАПТО́ВО, МИГЦЕ́М, МОМЕНТА́ЛЬНО, ЖИ́ВО, ПО́МАХОМ, ОПУ́КОЮ, БЛИСКАВИ́ЧНО підсил., ЛЬО́ТОМ розм., МА́ХОМ також із сл. одним, розм., ВМЕНТ (УМЕ́НТ) розм., ДУ́ХОМ також із сл. одним, розм., ДУШКО́М розм., УДУ́Х (ВДУХ) розм., ТЕЛЬМО́М діал., ПО́СМИКОМ діал. (за дуже короткий проміжок часу); МОТО́РНО, ЖВА́ВО, ЕНЕРГІ́ЙНО, РУХЛИ́ВО (перев. про темп роботи, виконання чогось); АЛЕ́ГРО муз., ПРЕ́СТО муз. (перев. про темп виконання музичних творів). Жовніри скочили на коней. Все це робилось похапцем, швидко, жваво (І. Нечуй-Левицький); Поїзд,.. вихопившись з кам'яної тісноти міста, стрімко помчав назустріч хмарному надвечір'ю (С. Журахович); Машина щодуху летіла по шосе. Молодий водій зосереджено дивився.. на зелені клени, що стрімливо мелькали по боках (В. Москалець); Родинне життя надзвичайно якось скоро увійшло в свою колію (Г. Хоткевич); По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде (Я. Щоголів); Риба бистро ріку перепливає (Марко Вовчок); Пливи, пливи, утко, Проти води прудко (пісня); Бойцун шпарко подався до своєї кімнатки (Є. Куртяк); Славно йде (Овдій) — легко, гінко (Є. Гуцало); Ранок — хоч напийся, небо чисте, прогнози на ясність, тож мерщій у дорогу (О. Гончар); Кінь стрілою плигнув уперед, галопом помчався до застави (Ю. Збанацький); Вихором вилітає (Тоня) з кімнати (І. Кочерга); Дівчатка зірвалися вихорцем і побігли (С. Журахович); Поривно сходилися лави в громах пекельних батарей (В. Сосюра); Жваво, поривчасто бігаючи навколо мольберта, він.. вдивлявся у розпочату картину (В. Козаченко); Робота йшла день у день, бігла невпинно, як гарячий кінь (І. Нечуй-Левицький); Хто скаче так шалено до їхнього табору? (Григорій Тютюнник); Кинулись вони прожогом до їжі, забувши нас і привітати (В. Самійленко); Дівчина засміялася, кивнула головою і стрімголов кинулась до хати (М. Стельмах); Іноді й сам (Михайло) іще як захватить їх кури з свого города, то аж сторчголов летять (А. Тесленко); Крізь спорожнілий Збараж навзаводи мчали козацькі полки до Львова (Р. Іваничук); Ольга чимдуж поспішає (А. Хижняк); Командир батареї чимдужче побіг до попереднього танка (П. Панч); Юрко біжить галопом аж до Гафіїного перелазу на городах (П. Козланюк); Через кладку притьмом мчав чоловік (М. Рудь); Вернулася (дівчина) в хату, швидкома причепурила перед настінним поколотим дзеркалом пишні темно-русяві коси (І. Вирган); Стій ти, човен, не шибко біжи (П. Чубинський); Обійшов (Дмитро) машину, бігцем кинув оком, чи чогось не пошкодили (Г. Епік); — Мушу поспішати, і то ґвалтовно (П. Панч); Турн миттю нарядився в збрую, Летить, щоб потрошить Троян (І. Котляревський); Тарас Бовкун не розгубився. Побачивши німців, він відразу зважив ситуацію і вмить зник (О. Довженко); Умить забуто все (М. Рильський); На її миттєво побілілому обличчі затремтів страдницький вираз (Є. Гуцало); Одскочив козак до ліщини, І помах короткий раптово на ворога ліг. І вершник обм'як (М. Стельмах); Над шляхом шугнула машина мигцем (М. Бажан); — Казали, щоб моментально бігти на вокзал (В. Еллан); Давай, мати, вечеряти, давай, мати, живо (коломийка); Він дійшов до кінця гон, помахом переорав обніжок і врізався в землю Ремеза (С. Скляренко); Онилка кинулась до мене опукою (Ганна Барвінок); За блискавично поставленими ґратами на арені починають плигати леви (Ю. Яновський); — Почекай трохи, поки я видою корову, бо вона ж така вреднюча у мене, що льотом у шкоду вскочить (М. Стельмах); Княжна попускає поводи — і кінь, мов блискавка, злітає в повітря, одним махом бере неширокий потік (Д. Міщенко); Там вони підкотили по рельсах вагони, вмент накинули до них східці (В. Підмогильний); Кобза і Марко духом поперетинали ремні, котрими поскручувані були руки у козаків (О. Стороженко); Всі підносять чарки, вихиляють душком (І. Франко); — Я вдух, от таки зараз і прийду, — сказала Мартоха (Леся Українка); Двері відчинилися, і ввійшла — ні, вбігла, влетіла тельмом Шимонова (І. Франко); Чи спав, чи не спав, удосвіта скочив на коняку та посмиком у Лучки... (Марко Вовчок); Моторно працювали піонери. Швидко зносили снопи, а старші ставили копи (О. Копиленко); Майор Яцуба.. енергійно порядкує, розподіляє місця, вносячи лад і поправки на ходу (О. Гончар); Він рухливо, заклопотано та рвучко вітається, знімає маленьке пенсне з обідкою золотою (Т. Масенко); Кулемети престо вибили дробний марш (Б. Олійник). — Пор. 2. поспі́шно.