притім
ПРИТІ́М, спол.
Те саме, що прито́му.
Та врешті ще тутешній піп не гірший від других, він собі старий, то хоч сидить тихо, притім досить добродушний (Леся Українка);
– Можливо, це вам здається не щирою правдою, легковажним словом. А притім це доведено вже наукою, яка вивчає громадське життя (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)