прихватком
ПРИ́ХВАТКОМ, присл., розм.
Час від часу, уривками; прихапцем.
Три часті [частини] сяк-так зведені, над четвертою прихватком працюю і сам не знаю, коли скінчу (Панас Мирний);
Хоч і прихватком доводилось працювати Петрові Максимовичу, а проте він поспішав закінчити свій будинок (О. Донченко);
// Поспіхом, нашвидку; похапцем.
Учора прихватком забігав [становий] сюди... Допитувався, чи поїду на вибори? (Панас Мирний);
Сам Петро, кремезний хлопчина з русявою борідкою, прихватком наїдався чогось аж на троє суток [діб] (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)