прихватком
ПРИ́ХВАТКОМ, присл., розм. Час від часу, уривками; прихапцем.
Три часті [частини] сяк-так зведені, над четвертою прихватком працюю і сам не знаю, коли скінчу (Мирний, V, 1955, 361);
Хоч і прихватком доводилось працювати Петрові Максимовичу, а проте він поспішав закінчити свій будинок (Донч., V, 1957, 117);
// Поспіхом, нашвидку; похапцем.
Учора прихватком забігав [становий] сюди… Допитувався, чи поїду на вибори? (Мирний, IV, 1955, 363);
Сам Петро, кремезний хлопчина з русявою борідкою, прихватком наїдався чогось аж на троє суток (Вас., І, 1959, 71).
Словник української мови (СУМ-11)