прихильність
ПРИХИ́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Почуття приязні, доброзичливості, симпатії і т. ін. до кого-небудь.
[Ада (підходить і дивиться йому в вічі):] Невже у вас нема ані крихіточки прихільності до мене? [Івась:] Ви .. подобаєтесь мені. Але це примха (Мирослав Ірчан);
Повні прихильності одна до одної, жінки не могли наговоритися (К. Гордієнко).
2. Приязне, доброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь.
Дякую Вам за прегарний лист і за прихильність до такого нероби (В. Стефаник);
– Я вам, – каже зав ласкаво, – Поможу охоче. Тільки ви вже, громадянко, За мою прихильність – Постарайтесь (С. Олійник);
Минає другий, третій день нашої дороги. Мій супутник починає все більше подобатися мені своєю енергією, веселістю, прихильністю до людей (Т. Масенко);
// Симпатія, любов до кого-небудь.
Люди доброї, доброзичливої та товариської вдачі завжди ваблять до себе і здобувають загальну прихильність (Ю. Смолич).
3. до чого, рідко. Нахил, прагнення до чого-небудь; схильність.
Що величніш: за країну Люті муки, смерть, тюрма; А чи промінь на хвилину За прихильність до ярма! (П. Грабовський);
Мабуть, батечко .. передав своєму єдиному синові прихильність до життєвого затінку (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)