прихистити
ПРИХИСТИ́ТИ, ищу́, исти́ш, док., кого, розм.
1. Надати притулок кому-небудь.
– Лишилася сиротою, хто мені сказав ласкаве слово, хто приголубив? Тітка прихистила, й за те спасибі, а все ж спробувала б ти в неї пожити! (О. Донченко);
[Гаральд (цілує край її сукні):] Тобі клянусь служити чесно й твердо, – Чи прихистиш вигнанця, Інгігердо? (П. Кочура);
Він уважав за свій обов'язок допомагати цій сім'ї, що прихистила його в себе, оточила турботами і ласкою (В. Гжицький).
2. Захистити, сховати кого-небудь від чогось.
Самі ж бульдозеристи тим часом збились у затінку, під польовим вагончиком. Тінь від вагончика така куца, що не може прихистити всіх (О. Гончар);
Не цвістимуть більше в Новій Скваряві черешні, не прихистять уже закоханих, не вабитимуть захопленого дитячого зору (з газ.).
3. рідко. Прийняти що-небудь для збереження, схову.
– Чи нема де в вас прихистити та переховати крадену пшеницю на якийсь там час? (І. Нечуй-Левицький).
4. рідко. Певними діями допомогти здійсненню чого-небудь; прикрити.
Ті троє .. бігли слідом за князем трохи оддаля, щоб на випадок загрози прихистити його відступ (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)