прихідько

ПРИХІ́ДЬКО, рідко ПРИХО́ДЬКО, а, ч., розм.

Те саме, що прихі́дець.

Його прадід не був приходько з Польщі, ні приблуда на Україні звідкільсь (І. Нечуй-Левицький);

Мабуть, прихідько теж почував себе певніше в своєму картузі, але в чужій квартирі годилося його знімати (П. Загребельний);

Тихий гомін пройшов по кабінету, і всі присутні підвелися на ноги. Чудний приходько їх вразив (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. прихідько — прихі́дько іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. прихідько — див. ПРИБЛУДА; приходець, приходень, прихода.  Словник синонімів Караванського
3. прихідько — див. подорожній  Словник синонімів Вусика
4. прихідько — рідко приходько, -а, ч., розм. Те саме, що прихідець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прихідько — ПРИБУ́ЛЕЦЬ (захожа, нетутешня людина), ПРИБУ́ЛИЙ, ПРИШЕ́ЛЕЦЬ рідше, ПРИХІ́ДЕЦЬ (ПРИХО́ДЕЦЬ) розм., ПРИХО́ДЕНЬ розм., ПРИХІ́ДЬКО (ПРИХО́ДЬКО) розм. Будити князя для двох прибульців з Києва, гостей нежданих і досить дивних, ніхто не захотів (П.  Словник синонімів української мови
6. прихідько — Прихо́[і́]дько, -ка, -кові; -хо́[і́]дьки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прихідько — ПРИХІ́ДЬКО, рідко ПРИХО́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що прихі́дець. Мабуть, прихідько теж почував себе певніше в своєму картузі, але в чужій квартирі годилося його знімати (Загреб.  Словник української мови в 11 томах
8. прихідько — Прихідько, -ка м. Пришлецъ. Що ж се таке, що все платимо ми та ми, а прихідьки як? Хиба вони дурно житимуть на нашій землі. Кобел. у.  Словник української мови Грінченка