прицвяхований
ПРИЦВЯХО́ВАНИЙ, а, е, рідко.
Дієпр. пас. до прицвяхува́ти.
* Образно. Покладаючись на слово апостола непреложне, .. Я, прицвяхований до землі, бо живу, як скотина, до неба іду, Я, знов спокушений, на повторне спасіння іду, Я, гріхами заплутаний, до спокою обіцяного іду, Я, увесь в незагойних ранах, до ліків безсмертя іду, Я, дикий впертюх, до миротворення йду (І. Драч);
* У порівн. Борис поклонився, всміхнувся силуваним сміхом і сидів на своїм місці, мов прицвяхований (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)