Словник української мови у 20 томах

причет

ПРИ́ЧЕТ, ПРИЧТ, у, ч.

1. Служителі культу при окремій церкві.

Отець Василь ще раз скропив козаків, ще раз поблагав на воїнство чесне благословення у Ґоспода і з причетом вернувся журно до церкви (М. Старицький);

Отець Харитін надів ризи й вийшов з причтом за браму в цвинтарі (І. Нечуй-Левицький);

– А ось тут підпишіть, що це земля церковного причету (М. Стельмах);

З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою (О. Довженко).

2. перен., жарт. Особи, які супроводжують кого-небудь; почет.

Писареві нічого було робити, тільки, почухавши потилицю, йти додому з своїм причетом (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пан у себе з причетом гуляють (Т. Шевченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. причет — при́чет іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. причет — Клір; (царя) почет; П. оточення.  Словник синонімів Караванського
  3. причет — І заст. причт Священно- та церковнослужителі одного храму; клир  Словник церковно-обрядової термінології
  4. причет — причт, -у, ч. 1》 Служителі культу при окремій православній церкві. 2》 перен., жарт. Особи, які супроводжують кого-небудь; почет.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. причет — ПО́ЧЕТ (ті, хто супроводжує високопоставлену особу, воєначальника, керівника високого рангу), ПРИ́ЧЕТ (ПРИЧТ) ірон., СВИ́ТА заст. Решта були дворові слуги й почет Хмельницького. Частина їх їхала на конях, частина — за погоничів на санях (П.  Словник синонімів української мови
  6. причет — ПРИ́ЧЕТ, ПРИЧТ, у, ч. 1. Служителі культу при окремій православній церкві. Отець Василь ще раз скропив козаків, ще раз поблагав на воїнство чесне благословення у господа і з причетом вернувся журно до церкви (Стар., Облога..  Словник української мови в 11 томах
  7. причет — Причет, -та и -ту м. 1) Причтъ. Причет в підрясниках ходить, то панотці мусять ходить в рясі. Св. Л. 10. 2) Свита, лица, сопровождающія кого. Увесь весільний причет молодого рушає до молодої, співаючи. О. 1862. IV. 30. 3) причет, -ту.  Словник української мови Грінченка